Добровільне об’єднання територіальних громад

  Всі розуміють, що для успіху в Україні недостатньо змінити керівництво. Треба змінити систему. Проте мало хто знає, як її змінити.

  Відповідно до статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

  Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

  5 березня цього року набув чинності Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Він став наступним кроком на шляху до децентралізації влади, яку було анонсовано ще в 2014 році. Нагадаю, що попередні кроки були здійснені в грудні 2014 року, коли були ухвалені зміни до Бюджетного та Податкового кодексів України, якими була запроваджена фінансова децентралізація.

  Зокрема, Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» став відправним пунктом для стимулювання громад до об’єднання та формування спроможних територіальних громад через механізм переходу бюджетів об’єднаних громад на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.

  Мета цих реформ – сформувати самодостатні територіальні громади з визначеною територією, матеріальними та фінансовими ресурсами, розвинутою соціальною інфраструктурою, які спроможні виконувати функції органів місцевого самоврядування на належному рівні.

  Адміністративно-територіальна реформа назріла вже давно, адже в Україні дуже багато населених пунктів, у яких чисельність населення від ста до півтисячі мешканців. При цьому в таких населених пунктах існують сільські ради з відповідним апаратом чиновників, а також школи, медичні пункти та інші об’єкти соціальної інфраструктури, на утримання яких не вистачає коштів. Звичайно, прикро, але така ситуація вимагає від нас оптимізації мережі закладів освіти, медицини та культури. Це дозволить заощадити значні кошти, які в подальшому можна спрямувати на поліпшення матеріально-технічної бази бюджетних установ.

  Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» визначає конкретний механізм добровільного об’єднання територіальних громад, якого раніше не існувало. Створення потужних, самостійних та самодостатніх територіальних громад є важливою частиною процесу децентралізації.

  На мою думку ідея поступового об’єднання територіальних громад є правильною, але зміст Закону і полягає в тому, щоб це відбувалося ДОБРОВІЛЬНИМ шляхом. І звертає увагу, що розділ ІІ Закону чітко передбачає механізм добровільного об’єднання територіальних громад. Так, спочатку керівництво громади має виступити з відповідною пропозицією щодо об’єднання, після чого відбувається громадське обговорення, згодом створюється робоча група з підготовки проекту рішення за участю представників усіх територіальних громад, що об’єднуються, а вже потім, відповідно, остаточне рішення приймається на засіданнях відповідних рад. Крім того, стаття 4 Закону передбачає, що добровільне об’єднання територіальних громад можливе, коли буде дотримана низка основних умов. Серед ключових вимог – умова п’ята: «якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання».

  Тобто, ми маємо розуміти, що при тих соціально-економічних проблемах, які має сьогодні середньостатистичний мешканець передовсім сільської місцевості, якщо таке об’єднання призведе до того, що йому для забезпечення адміністративних, публічних послуг будуть створені додаткові проблеми, в тому числі, щоб добратися до нового центру транспортом, якого зазвичай немає, то звісно, це суперечитиме самій ідеології добровільного об’єднання.

  Я вважаю, що спочатку держава мусить проінвестувати в забезпечення нової якості і доступності надання адміністративних, публічних послуг, а потім це мусить стати ключовою причиною, що спонукатиме громадян до такого об’єднання.

  І ще раз звертаю увагу на неприпустимість адміністративного тиску на сільські громади з метою нібито добровільного об’єднання територіальних громад, а за дотримання принципів конституційності та законності, добровільності, економічної ефективності, державної підтримки, повсюдності місцевого самоврядування, прозорості, відкритості та відповідальності.

 

 

Голова Оратівської районної Ради                                                  А.М. Опалюк