Герої не вмирають!

  Ще ранкове сонце на дало волю своїм променям, а жителі оратівського краю зустрічали свого земляка, захисника Української землі Ярослава Дашкевича. Від південних кордонів району сотні оратівчан, стоячи на колінах, проводжали його до рідної неньки у село Синарна. У цьому ж селі він народився 5 жовтня 1995 року,  виріс у багатодітній родині. Але не довелось матері, трьом сестрам та двом братам побачити гарні очі свого Ярослава. 27 травня від поранень, що він отримав у бою з ворогом, зупинилось його молоде серце.

  Ярослав захищав Батьківщину понад два роки. Був військовослужбовцем 24 ОМБ ім. короля Данила.

  Провести Ярослава в останню путь до села з’їхалось понад 1000 людей: рідні, друзі, однокласники, побратими і ті, які хотіли віддати шану воїну-герою. Під час траурного мітингу прощання з Ярославом голова районної Ради Галина Лошак сказала, що клята війна забирає найкращих, а подвиг Ярослава Дашкевича навіки залишиться у людських серцях. Вона висловила щирі співчуття рідним та близьким загиблого.

  Слова глибокого смутку та співчуття звучали у виступах сільського голови Лариси Сігнаєвської, військового районного комісара Валерія Адісевича, заступника районної спілки АТОвців Микола Рожкова, отця Ярослава  Мацюка.

  Герої не вмирають! Не вмре пам’ять і про Ярослава Дашкевича. Його приклад жертовного служіння Батьківщині стане наближенням перемоги над злочинними посяганнями на мир і спокій в Україні.